Якорі там і тут. Хто з українців планує повернення, а хто облаштовується за кордоном
Робота, житло, школа дітей і близькі люди створюють опори по обидва боки кордону. Від того, які можливості родина матиме в Україні, залежить і практичний зміст її планів повернутися.

У серпні 2026 року Rating Group опитала тисячу українських біженців у Польщі. Повернутися до України мають намір 51% учасників. Проте найближчим часом це готові зробити лише 8%, а 43% відкладають повернення до завершення війни. Ще 26% не планують повертатися, 23% не визначилися. Дослідження Rating Group.
Ці відповіді показують розрив між бажанням і найближчими планами. Поки повернення відкладене, життя триває. Люди знаходять роботу, діти навчаються, родини обирають житло й оформлюють документи.
Назвімо ці опори якорями. Це авторський спосіб пояснити різні обставини людей. Дослідження не дають універсальної формули, за якою можна порахувати такі якорі й визначити, хто обов’язково повернеться. Натомість вони допомагають зрозуміти, які перешкоди Україна може зменшити і які зв’язки варто підтримувати вже зараз.
Намір повернутися ще не має дати
У п’ятій хвилі дослідження Центру економічної стратегії та Info Sapiens, проведеній у грудні 2025 року та січні 2026-го, 43% опитаних точно або скоріше планували повернутися. Протилежні відповіді дали 36%. Частка охочих повернутися залишилася на рівні попередньої хвилі. Це зріз настроїв у різних країнах, який не охоплює РФ і Білорусь. ЦЕС, с. 9–10, 42.
Перевірити, як наміри пов’язані з подальшими діями, дозволяє робоча стаття, опублікована ЄБРР у березні 2026 року. Дослідники провели десять хвиль опитувань від червня 2022-го до травня 2025-го та спостерігали за тими самими людьми. Серед тих, хто у 2022 році планував повернутися незабаром, до завершення спостережень повернулися 42%. Серед тих, хто збирався оселитися за кордоном, таких був 1%. Це результати всередині дослідницької панелі, а не частки всіх українських біженців. Adema, Aksoy, Giesing, Poutvaara, Refugee Return, с. 1–4.
Початкові плани багато про що говорять. Водночас навіть серед налаштованих на швидке повернення за цей період повернулася менша половина. Тому роботодавцю, який шукає працівників на наступний рік, або громаді, що планує місця у школах, недостатньо знати загальну частку охочих повернутися. Потрібно з’ясувати їхні строки та умови.
Для планування повернення важливо знати, коли родина готова переїхати і що їй для цього потрібно. Загальне бажання повернутися не визначає кількості майбутніх працівників чи учнів.
Робота дає опору, але не завжди повертає професію
Працевлаштування за кордоном може одночасно давати стабільність і залишати відчуття професійної втрати. Аналіз УВКБ ООН, оприлюднений у січні 2026 року й заснований на понад шести тисячах спостережень, показав, що близько 60% працевлаштованих українських біженців у досліджених європейських країнах працюють нижче свого рівня кваліфікації. Дослідження УВКБ ООН.
Це важливий сигнал українським роботодавцям. Людині, яка втратила можливість працювати у своїй професії, може бути цікава пропозиція повернутися до неї. Проте сам факт невідповідності роботи кваліфікації не показує готовності до переїзду. Потрібно окремо з’ясувати очікування щодо зарплати, безпеки й умов для родини.
Норвезьке дослідження NIBR при OsloMet за 2025 рік допомагає побачити обидва боки. Краще знання мови, покращення матеріального становища й місцеві соціальні зв’язки пов’язані з бажанням залишитися. Водночас учасники, які не знайшли відповідної роботи або свого кола спілкування, називають це серед основних причин замислитися про повернення. OsloMet про результати дослідження.
Власний аналіз MNBC за відкритими даними ЦЕС / Info Sapiens допомагає побачити ці відмінності. Навіть серед опитаних із місцевою роботою чи власною справою повернення планують 34%, а серед тих, хто оцінює знання мови на рівні B2–C2, таких 27%. Облаштування за кордоном може поєднуватися з планами повернутися.

Певність щодо документів теж важлива. Тимчасовий захист у ЄС продовжено до 4 березня 2028 року. Водночас УВКБ ООН рекомендує готувати доступні шляхи переходу до інших форм законного перебування, зокрема для вразливих людей. Рішення Ради ЄС 2026/1912, доповідь УВКБ ООН, травень 2026 року.
Оформлення іншого статусу дає родині більше визначеності. Однак дозвіл на роботу, дозвіл на проживання і рішення залишитися назавжди мають різний зміст. За самими документами остаточного вибору людини не встановити.
Діти змінюють горизонт рішення
У дослідженні ЦЕС 47% опитаних батьків вважають, що їхні діти не повернуться до України. Повернення дітей очікують 32%, решта не визначилися. Це відповіді батьків про майбутнє дітей, а не опитування самих дітей. ЦЕС, с. 45.
У тому ж дослідженні батьки дітей, які навчаються лише дистанційно в українських школах, частіше очікують їхнього повернення. Проте з цього не випливає, що саме українська школа спричиняє такий вибір. Родини з наміром повернутися могли від початку обирати відповідний формат навчання. ЦЕС, с. 46.
Для родини переїзд означає також зміну класу, мови навчання та звичного оточення дитини. У норвезькому дослідженні батьки висловлюють занепокоєння впливом ще одного переїзду й майбутнім дітей в Україні. OsloMet / NIBR.
Практичний висновок стосується всього освітнього переходу. Родині потрібна можливість заздалегідь обрати школу, зрозуміти порядок зарахування результатів навчання та дізнатися про підтримку дитини. Для старших дітей до цього додаються вступ і визнання здобутої освіти.
Програма повернення родини має відповідати на запитання про навчання дитини так само конкретно, як на запитання про роботу дорослих.
Повернутися в Україну й повернутися додому можуть бути різними завданнями
У польському опитуванні Rating Group безпеку та стабільність назвали умовою, що сприятиме поверненню, 71% учасників. Розвиток економіки важливий для 36%, перспективи працевлаштування для 26%. Можна було називати кілька умов. Rating Group.
У дослідженні ЦЕС серед перешкод для повернення учасники називали також блекаути та мобілізацію чоловіків. Це окремі питання для родин, які оцінюють побутові ризики й можливість жити разом. Заявлена важливість цих чинників, однак, не показує, скільки людей повернулося б після зміни певної умови. ЦЕС, с. 49.
Але навіть за рішення повернутися залишається питання адреси. За оцінкою МОМ на основі опитування у квітні–червні 2026 року, чисельність людей, які повернулися з-за кордону після початку повномасштабного вторгнення, становила приблизно 1,5 млн. Близько 398 тисяч із них залишалися внутрішньо переміщеними в Україні. Ці оцінки описують людей, а не кількість перетинів кордону. МОМ, Returning Home from Abroad, серпень 2026 року.
Для таких родин повернення може означати облаштування в іншій громаді. Тоді потрібні доступна оренда, заробіток і місцеві послуги. Програма, побудована лише навколо відновлення попереднього помешкання, не охопить усіх потреб.
Цю практичну сторону дослідили «Рокада» та Socioinform у дев’яти громадах Львівської, Вінницької та Дніпропетровської областей. Учасники говорили про житло, достатній дохід, доступ до послуг і підтримку після переїзду. Дослідження охопило 54 інтерв’ю та 18 фокус-груп. Воно пояснює досвід людей, але не встановлює загальнонаціональних відсотків. Результати дослідження, серпень 2026 року.
Родинні зв’язки можуть спонукати до руху в обох напрямках. У Норвегії частіше планують повернення ті, чиї близькі залишилися в Україні. Водночас третина опитаних сподівається перевезти до Норвегії інших членів родини. OsloMet / NIBR.
Підтримка повернення має охоплювати й родини, які облаштовуватимуться в новій громаді. Для них шлях додому починається з пошуку житла та заробітку.
Чотири профілі замість одного «середнього біженця»
ЦЕС виокремив чотири групи з різними обставинами. Вони допомагають побачити, чому однакова пропозиція підтримки матиме різну цінність для різних людей.
- «Класичні воєнні біженці», 38,8%. Слабше облаштування за кордоном і сильніша орієнтація на повернення.
- «З сильним зв’язком», 21,6%. Активні зв’язки з Україною поєднуються з облаштуванням за кордоном.
- «Економічно вразливі», 17,4%. Відчутніші труднощі з роботою, житлом і матеріальним становищем.
- «Нова життєва траєкторія», 22,2%. Краще облаштування за кордоном і слабше виражені наміри повернення.
Джерело: ЦЕС, с. 60–70. Описи скорочено редакцією. Це профілі на момент опитування. Намір повернутися також входив до ознак, за якими формували групи, тому цей поділ не є незалежною моделлю прогнозування повернень.
Назви груп не визначають долю людини. До того ж склад учасників у різних хвилях дослідження змінювався, тож за цими даними не можна простежити перехід конкретних родин між профілями.
Межа між тимчасовим виїздом і постійним переїздом залишається рухомою. Людина може облаштуватися за кордоном і зберігати план повернення. Інша може мати тимчасовий статус, але не бачити для себе майбутнього в Україні. Для практичної роботи потрібні відомості і про наміри, і про життєві обставини.
Бізнесові зв’язки можуть зберігатися на відстані
У групі «З сильним зв’язком» 19% учасників отримують зарплату або підприємницький дохід з України. Цей показник стосується конкретного профілю, а не всіх біженців. ЦЕС, с. 65–66.
Для компаній це підстава розглядати ширше коло форматів співпраці. Дистанційна зайнятість, професійні мережі й підприємницькі партнерства дозволяють підтримувати економічний зв’язок ще до можливого переїзду. Наскільки такі формати цікаві конкретній аудиторії, потрібно перевіряти окремо.
Так само обережно слід оцінювати нерухомість. Оренда житла за кордоном сама по собі не доводить тимчасовості виїзду. Для купівлі може бракувати коштів або доступу до кредиту. Власне помешкання в Україні теж не показує готовності повернутися саме тепер.
Використані дослідження не дають надійної оцінки кількості українців за кордоном, готових інвестувати в український бізнес чи нерухомість. Для інвестора наступним кроком має бути перевірка конкретного попиту, бюджетів і прийнятного ризику. Перекази родичам, підприємницький досвід і намір інвестувати потребують окремого вимірювання.
Що з цього випливає для рішень
Державі та громадам потрібні пропозиції під різні обставини родин. Для тих, хто втратив дім, важливі житлові рішення в доступній для проживання громаді. Для родин із дітьми потрібен зрозумілий освітній перехід. Для людей із низькими доходами до цього додаються підтримка на початку, допомога з роботою та доступ до послуг. Такий підхід узгоджується з рекомендаціями ОЕСР щодо підготовки до повернення й реінтеграції. ОЕСР, оцінка та рекомендації.
Передбачуваність потрібна й у взаємодії з державою. У норвезькому дослідженні повернення пов’язують із очікуваннями безпечної, справедливої країни та зрозумілих правил. Тому якість послуг і довіра до інституцій також мають бути частиною розмови про повернення. OsloMet / NIBR.
Роботодавцям варто пропонувати конкретний маршрут до роботи. Кандидат має заздалегідь розуміти обов’язки, оплату, умови безпеки й можливу допомогу з переїздом. Для фахівців, які втратили професійні позиції за кордоном, доречні програми повернення до професії. Їхню результативність потрібно перевіряти за фактичним найманням і тривалістю роботи.
Інвесторам варто досліджувати окремі потреби. Доступна оренда, освітні послуги або підтримка підприємництва можуть бути напрямами для перевірки. Соціальна потреба, однак, не визначає платоспроможного попиту. Фінансова модель має враховувати доходи родин, безпекові ризики та можливу участь держави чи донорів.
Міжнародним організаціям і країнам перебування важливо підтримувати поінформований вибір. Зрозумілі правила законного перебування, консультації та підтримка вразливих людей мають поєднуватися з допомогою тим, хто вирішив повернутися. УВКБ ООН наголошує на добровільному, безпечному та сталому поверненні. Доповідь УВКБ ООН.
Результат програм повернення варто оцінювати через життя після переїзду. Чи має родина житло й дохід, чи навчаються діти, чи доступні потрібні послуги через пів року та рік?
Головний висновок досліджень для України практичний. Шанси на повернення варто пов’язувати з можливістю родини побудувати тут передбачуване життя. А професійні, освітні й підприємницькі зв’язки з тими, хто залишається за кордоном, можна розвивати вже зараз.
Про дані
Матеріал стосується переважно людей, які виїхали через повномасштабну війну. Джерела відрізняються географією, вибірками й формулюваннями запитань, тому їхні відсотки не утворюють єдиного прогнозу. Виділені блоки та практичні рекомендації є редакційними висновками. Джерела перевірено станом на 8 листопада 2026 року. Власні розрахунки MNBC виконано 9 листопада 2026 року.


